Поділ майна при розлученні

Що потрібно знати клієнтові. Розлучення і поділ майна при розлученні з дітьми - складні процеси, що віднімають масу сил і часу. До цього додається моральна сторона питання: адже розлучення здатне повністю змінити життя людини. Ось чому допомога кращого адвоката зі шлюборозлучних процесів буде дуже доречна!

Як показує практика, конфліктуючі сторони часто відмовляються від мирової угоди, і вважають за краще робити розірвання шлюбу через суд, вважаючи, що це швидше і надійніше. В цьому випадку необхідно стежити за правильністю складання і своєчасністю подачі документів (позовів, заперечень і т.п.). Допомогти з цим вам зможе досвідчений адвокат з питань сімейного права і аліментах. Запишіться на консультацію в найближчий час, і дізнайтеся, як зберегти свій час і нерви при розлученні!

Один з подружжя є громадянином іншої країни, і ви не знаєте, як правильно подати в цьому випадку на розлучення, зберігши свої законні права?

У вас є нерухомість за кордоном, підлягає поділу при розірванні шлюбу?

Терміново потрібна грамотна консультація юриста, щоб зберегти свою частину майна або дорогі серцю речі

Чоловік або дружина не хочуть йти на розумний компроміс, або прагнуть незаконно позбавити вас власності?

У вирішенні цих та інших делікатних питань допоможе хороший адвокат з міжнародних сімейних справ! Узгодьте час і дату проведення консультації з нашим фахівцем, і дізнайтеся можливі варіанти вирішення ваших питань!

Поділ спільного майна подружжя може бути здійснено під час перебування у шлюбі, у процесі його розірвання, а також після розірвання шлюбу. Які ще юридичні наслідки припинення шлюбу.

Якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, також належить їм на праві спільної сумісної власності.

Порада 1. Подружжя має право розділити майно за взаємною згодою, уклавши договір про поділ майна або договір про виділ майна зі складу майна подружжя.

Договір про поділ чи виділ нерухомого майна підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. Також договором можна передбачити утримання дружини після розлучення або про припинення права на утримання.
 

Під час розподілу спільного майна подружжя суд застосовує наступні способи поділу спільного майна подружжя:

• Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Неподільні речі – такі, що не можуть бути поділені без втрати їх цільового призначення (автомобіль, музичний інструмент).
• Речі для професійних занять, присуджуються тому з подружжя, хто використовує їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.
• Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у майні.
• Як поділити кредит після розлучення.
• Якщо виділ частки будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку. Порядок користування жилим будинком може бути встановлено також і між учасниками спільної сумісної власності.
• В окремих випадках суд може, враховуючи конкретні обставини справи, і при відсутності згоди власника, зобов’язати решту учасників спільної власності сплатити грошову компенсацію за належну частку. Присудження компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
• Приватизоване майно поділу не підлягає, але є певні особливості, поділ приватизованої квартири при розлученні.

Порядок визначення розміру часток кожного з подружжя

Поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі. У разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними, або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

При визначенні розміру часток кожного з подружжя суд виходить з того, що частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Проте є винятки з цього загального правила, а саме:

• суд може зменшити частку одного з подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім’ї;
• суд може збільшити частку в праві на майно того з подружжя, з яким проживають неповнолітні або повнолітні непрацездатні діти, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Порада 2. Кошти, які набуті до шлюбу слід зберігати в банку. Це дозволить вам довести, що ці кошти є ваші особисто.

Позовна давність при поділі майна подружжя

Згідно із ст. 256 ЦК України позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Треба зазначити, що це визначення є неточним, оскільки позовна давність — це строк для захисту, а не для звернення особи до суду. Звернутися до суду особа може і після спливу відповідного строку давності. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

До розірвання шлюбу кожен із подружжя може вимагати поділу спільного майна у будь-який час. Позовна давність до таких вимог не застосовується.

Порада 3. До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки.

Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Згідно зі ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Якщо жоден з колишнього подружжя не зробив такої заяви, то суд розглядатиме спір про поділ майна навіть у тому випадку, коли строк позовної давності було пропущено. Якщо про застосування позовної давності було заявлено стороною у спорі, то сплив позовної давності (при відсутності поважних причин пропущення строку) є підставою для відмови у позові.